Ми живемо в епоху цифрових та електронних технологій, де багато аспектів нашого життя визначаються їх використанням. Нові медіа, як-от телебачення, стали тим, що Маршалл Маклюен назвав «вікном у світ». Первинне утилітарне призначення медіа полягало в передачі повідомлень та об’єднанні мас, і в якийсь момент «глобальне село», побудоване на технологічних зв'язках, стало реальністю. Проте деякі новатори, такі як Нам Джун Пайк та родина Васулків, почали використовувати відео не лише як засіб передачі інформації, а й як органічну форму мистецтва, досліджуючи внутрішню, приховану в самому медіумі, естетику. Саме завдяки їхнім експериментам виник новий напрямок – відеоарт.

Хоча відеоарт розвивається понад пів століття, в Україні досі відсутні освітні програми, присвячені цьому виду мистецтва, попри те, що він широко представлений у сучасних виставкових просторах. Відеоарт — це форма мистецтва, що виникла наприкінці 1960-х років та використовує відеотехнології й аудіовізуальні елементи як засіб вираження. Він охоплює різноманітні форми, включаючи фільми, відеозаписи та відеопроекції, та часто є залежним від специфіки простору, де його демонструють, і технологій, що дозволяють фіксувати та транслювати образи.

Під час наших зустрічей ми обговоримо характерні риси відеоарту, переглянемо ключові роботи та спробуємо разом знайти відповідь на питання: що робить відео мистецтвом і чому цей жанр досі не представлений в українських музеях?